Моя політика
Моя политика
Моя политика
Реальність сьогодення констатує: останню чверть XX ст., особливо після розпаду СРСР і впровадження новітніх комунікаційних технологій (комп’ютеризації, Інтернету, мобільного зв’язку тощо) процеси глобалізації різко прискорилися, охопивши практично всі держави світу.
На каждой нации лежит не только культурная, но и юридико-политическая миссия — обеспечить мир и правду как внутри государства, так и в международных отношениях. И для достижения этой священной цели, каждое государство нуждается в защите со стороны публичного и частного международного права.
А. Н. Мандельштам
„Китай, подібно мудрій мавпі, яка спостерігає з гори за сутичкою двох тигрів у долині”, зволів у вирішальні роки „холодної війни” залишитися осторонь від „битви гігантів”...
У нову еру, хоча світова війна може бути й відсунута або її можна уникнути, локальні війни і регіональні конфлікти далекі від зникнення. Ми щиро прагнемо миру, проте мир досягається через боротьбу. Ми прихильники розвитку, а розвиток потребує оборони, яка досягається через готовність до зіткнень... Національні можливості – це весь потенціал нації, спрямований на освоєння природи і протидію захопленню країни іншою державою... Стратегія безпеки має спиратисяна комплексну міць держави. Її завдання — запобігти виникненню війни та можливість тримати під контролем кризові ситуації... Стратегія національної безпеки будується на захисті незалежності та суверенітету, на захисті соціалістичного шляху розвитку, керується політичними настановами і пріоритетними напрямками, сформульованими на Грудневому пленумі ЦК КПК 1978 p.
Ден Сяопін
(СУТНІСТЬ ГЕОСТРАТЕГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ПОДІЇ)
1–2 квітня 2009 року в Лондоні відбулася визначальна подія – саміт «Великої двадцятки». Головною метою зібрання «сильних світу цього», як було оприлюднено у ЗМІ, – пошук шляхів виходу із глобальної фінансово-економічної кризи. Результати проведених дискусій досить втішні – на саміті лідери найпотужніших центрів сили досягли певного порозуміння: нинішні загальносвітові проблеми суверени в особі найпотужніших держав світу мають вирішувати мирним шляхом у формі співробітництва з дотриманням усіх норм міжнародного публічного права. У зв’язку з цим світове співтовариство має певні оптимістичні сподівання. Проте виникає риторичне запитання: від чого тимчасово було убезпечено людство цього разу.
Вступ
Актуальність теми. 1—2 квітня 2009 року в Лондоні відбулася визначальна подія — самміт "Великої двадцятки". Головною метою зібрання "сильних світу цього", як було оприлюднено у ЗМІ, — пошук шляхів виходу із глобальної фінансово-економічної кризи. Результати проведених дискусій достатньо обнадійливі — на самміті лідери найпотужніших центрів геополітичної сили досягли певного порозуміння: нинішні загальносвітові проблеми суверени в особі найпотужніших держав світу мають розв'язувати мирним шляхом у формі співробітництва з дотриманням усіх норм міжнародного публічного права. У зв'язку з цим, світове співтовариство отримало надію, що все має бути гаразд. Проте, виникає риторичне запитання − від чого тимчасово було убезпечено людство цього разу.
Прагнення радянського керівництва розширити свій вплив в ООН у повоєнний після Другої світової війни період призвели до отримання Українською РСР і Білоруською РСР статусу повноправних членів ООН. Унікальним став той факт, що Україна, будучи частиною великої держави, маючи обмежений положеннями Конституції СРСР суверенітет набула де-юре статусу суб’єкта міжнародного публічного права, тобто суверена, „рівної серед рівних”. Серпень 1991 р., розвал Радянського Союзу надав Україні другий шанс набути статусу вже повноправного суб’єкта міжнародного публічного права і суверена у повному обсязі, суб’єкта регіональної і світової геополітики.
«Я не пам’ятаю, щоб чесність примножувалась разом із багатством...»
Джеферсон
Вступ
Після подій 11 вересня 2001 року адміністрація Дж. Буш-молодшого активізувала відродження і впровадження у зовнішню політику США сучасних уявлень правого крила американських ліберал-демократів і консерваторів про поняття «імперія» та «імперіалізм», які покладені як головні наукові постулати в основу нової імперіалістичної програми – неоконсервативного «Проекту за нове американське століття».
Добре дресирована совість – свого хазяїна не загризе...
Народна мудрість
Я не пам’ятаю, щоб чесність примножувалася разом із багатством...
Джефферсон