Моя політика

Моя политика

Триумвіратний процес "Франція – Німеччина – Україна" 1991-1995 рр.: втрачений шанс в стратегічній зовнішній політиці України

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Прагнення радянського керівництва розширити свій вплив в ООН у повоєнний після Другої світової війни період призвели до отримання Українською РСР і Білоруською РСР статусу повноправних членів ООН. Унікальним став той факт, що Україна, будучи частиною великої держави, маючи обмежений положеннями Конституції СРСР суверенітет набула де-юре статусу суб’єкта міжнародного публічного права, тобто суверена, „рівної серед рівних”. Серпень 1991 р., розвал Радянського Союзу надав Україні другий шанс набути статусу вже повноправного суб’єкта міжнародного публічного права і суверена у повному обсязі, суб’єкта регіональної і світової геополітики.

За своїм геополітичним положенням, потенціалом населення, інтелекту, природного, сировинного, промислового і наукового ресурсу, радянської військової спадщини, в т. ч. ядерного та інших видів стратегічного озброєння, – Україна вийшла на рівень потенціалу Франції і Німеччини після „холодної війни”. За оцінками французьких фахівців і штаб-квартири НАТО, Україна оцінювалася на той час другою, після Росії, новоутвореною державою на пострадянському і посткомуністичному просторі Східної і Південної Європи. У серпні 1991 р. Франція втратила в особі СРСР традиційно зручного геостратегічного партнера у конкурентній боротьбі зі США, Великою Британією та ФРН, новоутвореним військово-стратегічним і економічним регіональним лідером. Саме з цієї причини французькі геостратеги настирливо вели пошук заміни СРСР. Безперечно, на роль найвпливовішого геостратегічного партнера висувалася Російська Федерація. Проте, у роки правління в СРСР М. Горбачова французи втратили позиції впливу, спочатку на радянське керівництво, і, як  наслідок, на російське, особливо на Б. Єльцина. До переліку кандидатів на „тимчасову заміну” була внесена пострадянська Україна.
Традиційна французька зовнішня політика здійснювалася із використанням так званих „гнучких союзів”, різного роду „тріумвіратів”. Аналогічну зовнішню діяльність французька сторона намагалася проводити у повоєнний після „холодної війни” період. Доведено, що міждержавні відносини з Україною здійснювалися на трьох рівнях: офіційному державному, напівофіційному (прихованому) у формі „тріумвірату Франція – Німеччина – Україна”, а також таємному – по каналах таємних елітарних співтовариств масонського типу, зокрема по каналах „Великого Сходу Франції”, „Великої інтернаціональної ложи”, крім того використовувалися ізраїльський „Бнай-бріт”, „Розенкрейцери”, британо-польський „Орден святого Станіслава” тощо. Так, напівофіційні контакти не афішувалися тому, що до цього процесу долучилася велика група політичних супротивників президента Франції Франсуа Міттерана, які щодо України та колишніх радянських республік Прибалтики (Литви, Латвії та Естонії) проводили політику, що суперечила офіційним настановам Президента Франції. До групи ініціаторів „триумвіратного процесу” долучилися провідні керівники ВПК, депутати Єврапарламенту і Національних зборів, керівники спецслужб, генерального штабу армії і МНО, представники впливових ЗМІ і ділового світу Франції. Аналогічний за якістю і рівнем впливу склад сформувався й у Федеративній Німеччині.

Проте, знаходячись під великим американським впливом українська політична еліта не змогла достойно оцінити зазначений історичний для України шанс – використати потенціали Франції і Німеччини для встановлення і формування рівноправних міждержавних відносин з РФ і входження до Європейського союзу. Безініціативність української сторони привела до того, що французи і німці у 1995 р. дійшли висновку, й не без міцного російського впливу, про безперспективність легітимізації „триумвіратного союзу Франція – Німеччина – Україна”. Перевага була надана реалізації геополітичних проектів „Веймарський трикутник: Франція – Німеччина – Польща” (1993 р.) і „Страсбурзький трикутник: Франція – Німеччина – Росія” (1995 р.). Франція і ФРН у межах „Веймарського трикутника” сприяли Польщі інтегруватися до НАТО і ЄС. У межах „Страсбурзького трикутника” французькі, німецькі та російські партнери координують свою діяльність щодо обмеження впливу Сполучених Штатів і НАТО на Євразійському просторі. Підтвердженням цьому, може слугувати, й нещодавня заява французького президента Н. Саркозі про те, що Франція повинна зробити все для зближення Росії з Європою. З цією метою, за даними ЗМІ, для обговорення на франко-російсько-німецькому саміті у Довіллі 18-19 жовтня 2010 р. готується пропозиція значно розширити співробітництво ЄС і Росії у сфері економіки і безпеки. Пропонується також розробити нову економічну структуру, яка б підвищила й вплив Китаю. На думку Саркозі, для нормального функціонування економіки необхідно встановити нову світову архітектуру, де Китаю і Росії повинно відводитися в цьому процесі важливе місце. Росія і 27 країн ЄС мають сформувати тісні багатопланові зв’язки, зокрема у галузі національної безпеки, дипломатичних відносин, економічної політики, прав людини та імміграції. Реакція американської сторони на такі ініціативи негативна. У Вашингтоні побоюються, що, якщо зазначена ідея буде реалізована, це порушить світову гегемонію США.

Висновок: Нинішнє поліпшення російсько-українських відносин, зменшення впливу американських партнерів на правлячу українську еліту та жовтневий 2010 р. візит Президента України В. Януковича до Франції мають сприяти відновленню позитивного ставлення до нашої держави з боку країн-членів „Страсбурзького трикутника”, що сприятиме також і поліпшенню відносин з ЄС. Принаймні, продовження нинішнього зовнішньополітичного курсу дає такий шанс.

Список використаних джерел:

1. А. Кузьменко. Контроль над спецслужбами (розвідкою і контррозвідкою) – ознака реальної влади/ Кузьменко Анатолій Михайлович.//Юридичний журнал.–2006. –№ 4. – C. 82-92. [Електронний ресурс] А. Кузьменко. Контроль над спецслужбами (розвідкою і контррозвідкою) – ознака реальної влади/ Кузьменко Анатолій Михайлович.//Юридичний журнал.–2006. –№ 4. – C. 82-92. Режим доступу до журн.: http://www.justinian.com.ua/

Кузьменко Анатолій Михайлович,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права

 та порівняльного правознавства Київського університету права НАН України

Summary:

The paper describes the author’s evaluation and the assessment characteristics of the results and practice of the implementation of the geo-political project “France – Germany – Ukraine” initiated by the French party in October 1991. There is a description of tactical mistakes and errors of the Ukrainian party during the negotiation process and their motives that brought to the negative consequences in the strategic development of the Ukrainian foreign-policy standing and status, its role and place.

В докладе раскрываются особенности анализа результатов и авторские оценки практики реализации геополитического проекта „Франция – Германия – Украина”, инициированного французской стороной октябре 1991 года. Показываются тактические ошибки, просчеты, допущенные украинской стороной в ходе переговорного процесса и их причины, что привело к негативным последствиям в стратегическом развитии внешнеполитического положения, статуса, места и роли Украины.

Доповідь оприлюднена 19 листопада 2010 року на ІV Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 70-й річниці факультету історії, політології та міжнародних відносин, організованій Чернівецький національним університетом ім. Ю. Федьковича, управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту Чернівецької ОДА, факультетом історії, політології та міжнародних відносин, кафедрою міжнародних відносин, Науковим товариством студентів та аспірантів.

Тези доповіді надруковані у збірнику тез доповідей конференції:

Кузьменко А. М. Тріумвіратний процес „Франція – Німеччина – Україна” 1991-1996 рр.: втрачений шанс в стратегічній зовнішній політиці України// Тези доповідей ІV Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, присвяченої 70-й річниці факультету історії, політології та міжнародних відносин, організованої Чернівецький національним університетом ім. Ю. Федьковича. Чернівці, 19 листопада 2010: Зб. тез доповідей. Т. 1. −Ч.: ЧНУ,  2010. −С. 106-108.

Ukrainian English French German Polish Russian