Моя політика

Моя политика

Статус суб’єкта міжнародного публічного права - основний об’єкт посягань ТНК у стратегічній боротьбі за світову гегемонію та інформаційно-психологічний контроль над суспільством: політико-правовий і безпекознавчий аспекти

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Реальність сьогодення констатує: останню чверть XX ст., особливо після розпаду СРСР і впровадження новітніх комунікаційних технологій (комп’ютеризації, Інтернету, мобільного зв’язку тощо) процеси глобалізації різко прискорилися, охопивши практично всі держави світу.

Нині сучасне світове співтовариство у своєму розвитку має сталу і незворотну тенденцію до глобалізації, тобто до підвищення загальної взаємозалежності учасників світогосподарських відносин та певної уніфікації всіх сфер життєдіяльності національних суспільств, держав, неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, окремих регіонів, які утворюють цивілізаційні об’єднання...

Саме ця суспільна значущість викликає в наукових і фахових безпекознавчих колах нагальну потребу та доцільність проведення постійного прискіпливого різноаспектного інформаційно-аналітичного моніторингу сучасних процесів і тенденцій у міжнародних відносинах та наукового узагальнення практики оцінки, аналізу, прогнозування і моделювання особливостей інформаційно-психологічного протиборства суб’єктів геополітичної, геоекономічної, геостратегічної конкуренції, місця та ролі в цій галузі специфічних суспільних відносин сил і засобів систем:

1) органів державної влади і управління держав (СОДВ);

2) неурядових національних (ННО) та транснаціональних (ТНО) структур і організацій;

3) транснаціональних військово-політичних об’єднань (ТНВПО);

4) господарських фінансово-промислових корпорацій (ТНК);

5) засобів масової інформації (ЗМІ) та інформаційно-телекомунікаційних корпорацій (ІТК-ТНК);

6) відкритих інформаційно-телекомунікаційних корпорацій (ВІТКС);

7) мережних інформаційних каналів корпорацій (ТНК-СМ(К) та корпорацій-провайдерів (ТНК-пр);

8) віртуальних соціальних співтовариств (віртуальних соціальних корпорацій − ВСК);

9) таємних транснаціональних елітарних організацій (ІТНЕО), інших латентних (таємних) структур у соціально-політичних і економічних процесах сучасного світового співтовариства, що глобалізується.

Саме Сполучені Штати Америки є нині одночасно територіально-державним утворенням, наймогутнішим сувереном, супердержавою, де утворилися умови для концентрації найбільшого потенціалу зародження потужної рушійної сили виникнення, розвитку і розповсюдження сфери впливу перелічених вище учасників інформаційно-психологічної взаємодії на міжнародній арені. Нині за їхньої підтримки відбувається процес створення на руїнах „радянської імперії” нової світової „Американської імперії” в межах неоконсервативного „Проекту за нове американське століття”. Зокрема, після серпня 1991 року спостерігається встановлення латентними транснаціональними, елітарними співтовариствами, контрольованими насамперед американськими та ізраїльськими ТНК, повного контролю над національними політичними елітами та процесами в пострадянських і посткомуністичних державах.

У зв’язку з цим Сполучені Штати Америки мають реальний потенціал контролювати світові процеси та панувати в сучасному світі. Проте зазначений висновок не може бути однозначним. Виникає риторичне запитання − хто контролює і панує у світі − суверен Сполучені Штати Америки чи американські транснаціональні корпорації? З цього виходить генеральне питання, порушене у зазначеній доповіді: який характер критеріїв має бути покладений в основу визначення головного науково-правового інституту „суверена” як „генерального суб’єкта” міжнародного публічного права.

Таке риторичне питання виникає особливо за умов, що на сучасному етапі процесу глобалізації для реалізації власних корпоративних інтересів нинішні ТНК намагаються використати як засіб потенціали сучасних держав, насамперед власних національних, як це нині роблять американські транснаціональні корпорації щодо захисту своїх інтересів на Близькому Сході, в Іраку, Афганістані, Чорноморсько-Каспійському регіоні та на Балканах. Одночасно, у світлі зростання ролі та ваги ТНК останніми роками набула поширення наукова гіпотеза про намагання сучасних чиновників і власників транснаціональних організацій і суб’єктів господарювання домогтися через інформаційно-психологічну обробку світового співтовариства визнання урядами держав (суверенами, суб’єктами міжнародного публічного - владного - права) транснаціональних господарських об’єднань (юридичних осіб, суб’єктів міжнародного приватного -невладного - права) як суб’єктів міжнародного публічного права. Таке визнання має на меті надати ТНК необмеженого владного статусу „суверена”, котрий нині є традиційною монополією лише держав.

У такій ситуації, коли серед учасників міжнародних відносин на глобальному рівні з’явилися юридичні та, навіть, фізичні особи, які за своїм потенціалом впритул наблизилися до рівня „суверена” (більшість ТНК є нині насправді державами в державі), існує нагальна потреба у визначенні сучасних політико-правових критеріїв держави як „суверена” − генерального суб’єкта міжнародного публічного (владного) права.

Отже, суб'єкт міжнародних економічних відносин (МEВ), прирівняний до суб’єкта міжнародного публічного (владного) права МПбП і відповідно до міжнародного економічного права (МЕП) повинен мати докорінні відмінні риси (критерії), властиві лише „суверену”. Той, хто претендує на найвищий владний статус − „суверена” − має характеризуватися наявністю таких конкретних відмінних рис (критеріїв):

1)  потреб та інтересів найвищого владного рівня (геополітичні, геоекономічні, геостратегічні);

2) найвищих зовнішніх та внутрішніх владних функцій і відповідних владних повноважень;

3) абсолютної незалежності, тобто суверенності в прийнятті найвищих владних рішень, на підставі власного внутрішнього переконання і волевиявлення та реалізації їх на свій розсуд;

3) реального і достатнього владно-юридичного рівня набуття міжнародної правосуб'єктності − абсолютних прав і виконання обов'язків (правоздатності та дієздатності);

4) реального і достатнього економічного, фінансового, матеріально-технічного, інтелектуального та силового компоненту (спецслужб, правоохоронних органів, армії) потенціалу для реалізації владних функцій, забезпечення функціонування відповідного механізму задоволення існуючих суб'єктивних потреб і захисту суб'єктивних інтересів та забезпечення сприятливих умов виконання власних обов'язків як у середині національного суспільства, так і на міжнародній арені;

5) особливого, специфічного способу набуття учасником міжнародних відносин статусу суверена і складного процесу визнання цього набутого статусу іншими суверенами: визнання рівним серед рівних. Набувається статус суверена самостійно (ніхто його не пропонує і не дарує), унаслідок власного внутрішнього переконання і волевиявлення. У зв'язку з цим, часто доводиться доказувати оточуючим своє суверенне право на цей статус дуже і дуже тривалий час, в окремих випадках - вічно, усім життям національного суспільства, навіть зі зброєю в руках.

Кузьменко A. M.,

 доцент кафедри міжнародного права Факультету міжнародної інформації і права Інститут міжнародних  відносин Національного авіаційного університету, кандидат юридичних наук

Доповідь була оприлюднена 20 березня 2009 року на Науково-практичній конференції „Актуальні проблеми забезпечення інформаційної безпеки держави”, організованої Інститутом захисту інформації з обмеженим доступом національної академії Служби безпеки України.

Тези доповіді надруковані у збірнику матеріалів конференції:

Кузьменко A. M. Статус суб’єкта міжнародного публічного права − основний об’єкт посягань ТНК у стратегічній боротьбі за світову гегемонію та інформаційно-психологічний контроль над суспільством: політико-правовий і безпекознавчий аспекти//Актуальні проблеми забезпечення інформаційної безпеки держави: Зб. матеріалів наук.-практ. конф., Київ, 20 березня 2009 р./ НА СБ України, Ін-т захисту інформації з обмеженим доступом. −К.: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2009. −С. 157-160.

Ukrainian English French German Polish Russian